МИКУ́ЛИТИСЯ, ЛЮСЯ, ЛИШСЯ,
Мику́литися, люся, лишся, гл. Мяться; вилять; хитрить. Усі бояться, микуляться, — чи йти, чи ні? Г. Барв. 427. Ич бісова коняка! шоб же рівно йти по дорозі, — ні, вона микулиться туди та сюди та й край! Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 423.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
МИКУЛЯ́ТИ, ЛЯ́Ю, ЄШ, →← МИКУ́ЛИТИ, ЛЮ, ЛИШ,